Простий аналіз крові виявляє приховані зміни при хворобі Альцгеймера.
У недавньому дослідженні, опублікованому в журналі Nature, дослідники оцінили поширеність нейропатологічних змін при хворобі Альцгеймера (ADNC) у дорослих у віці 70 років і старше з урахуванням віку та когнітивних функцій, використовуючи фосфорильований тау-білок по треоніну 217 (pTau2). У дослідженні також вивчалися зв'язки з демографічними даними, генотипом аполіпопротеїну Е (APOE) та функцією нирок.
Хвороба Альцгеймера та роль біомаркерів крові
Деменція є серйозною глобальною проблемою громадського охорони здоров'я, причому хвороба Альцгеймера (БА) є найбільш поширеною причиною. До недавнього часу для підтвердження нейропатологічних змін при бронхіальній астмі, амілоїдних бляшок і тау-клубків був потрібний аналіз спинномозкової рідини або позитронно-емісійна томографія, які непрактичні для скринінгу населення. В даний час біомаркери на основі крові дозволяють виявляти pTau217 маркер, тісно пов'язаний з подальшою тау-патологією після накопичення амілоїду-β.
У цьому дослідженні підвищений рівень pTau217 у плазмі використовувався для класифікації осіб як ADNC-позитивних, проміжних чи ADNC-негативних, а чи не для прямого підтвердження патології мозку на індивідуальному рівні. Розуміння того, як поширеність ADNC варіюється в залежності від віку, когнітивного статусу та статусу носія алелю APOE ε4, може допомогти у визначенні показань до застосування модифікуючої хвороби терапії, планування медичного обслуговування та прийняття особистих рішень. Потрібні додаткові дослідження для розробки стратегій подальшого спостереження за результатами проміжних біомаркерів.
Когортне дослідження населення та когнітивна класифікація
Дослідники проаналізували 11486 зразків плазми крові, отриманих в ході популяційних досліджень HUNT (Trøndelag Health) в Норвегії. До них увійшли 2537 учасників у віці 58–69,9 років з дослідження HUNT3 та 8949 учасників у віці 70 років і старше з дослідження HUNT4 70+.
Формальна оцінка когнітивних функцій проводилася лише у когорті HUNT4 70+ з використанням великого клінічного обстеження та консенсусу Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів, п'яте видання (DSM-5). Учасники були класифіковані як такі, що мають нормальні когнітивні функції, легкі когнітивні порушення (ЛКН) або деменцію. Учасники віком до 70 років не оцінювалися на предмет когнітивного статусу.
Методи вимірювання біомаркерів та статистичні методи
Концентрації pTau217 у плазмі вимірювалися з використанням платформи Single Molecule Array (Simoa) HD-X із застосуванням валідованого комерційного аналізу. Відповідно до рекомендацій Global CEO Initiative, для класифікації осіб використовувалася стратегія з двома пороговими значеннями: негативна (менше 0,40 пг/мл), проміжна (від 0,40 до менше 0,63 пг/мл) або позитивна (0,63 пг/мл або вище). Генотипування APOE дозволило ідентифікувати алелі ε2, ε3 та ε4.
Зважування за зворотною ймовірністю враховувало зміщення вибірки, відбір у підгрупу біомаркерів та відмінності у відборі проб крові. Взаємозв'язки вивчалися з урахуванням віку, статі, освіти, когнітивного статусу та функції нирок. Розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) розраховувалася з використанням рівняння Chronic Kidney Disease Epidemiology Collaboration 2021. У рамках пошукового аналізу оцінювалися позитивна та негативна прогностична цінність шляхом інтеграції поширеності залежно від віку з оцінками чутливості та специфічності із зовнішніх досліджень. Критерії відбору для терапії, що модифікує перебіг захворювання, відповідали поточним клінічним рекомендаціям.
Вікові та когнітивні відмінності у поширеності ADNC
Поширеність ADNC значно зростала із віком. При використанні порогового значення для позитивного результату тесту на ADNC 0,63 пг/мл або вище, передбачувана поширеність становила менше 8 відсотків серед дорослих у віці 58–69,9 років і наближалася до 65 відсотків осіб старше 90 років.
Серед дорослих у віці 70 років і старше приблизно 10 відсотків було віднесено до доклінічної стадії хвороби Альцгеймера, яка визначається як когнітивно нормальні показники за наявності позитивного результату тесту на антитіла до гена ADNC. Ще 10,4 відсотка були віднесені до продромальної стадії хвороби Альцгеймера, яка визначається як легкі когнітивні порушення за наявності позитивного результату тесту на антитіла до гена ADNC, а 9,8 відсотка відповідали критеріям деменції при хворобі Альцгеймера.
У межах когнітивних груп приблизно 60 відсотків людей з деменцією мали позитивний результат тесту на ADNC порівняно з 32,6 відсотками людей з легкими когнітивними порушеннями та 23,5 відсотками дорослих без когнітивних порушень. У всіх групах збільшення віку було пов'язано з більшою поширеністю ADNC.
Генетичні, освітні та ниркові взаємозв'язки
Відмінності поширеності хвороби Альцгеймера між статями були незначними. У чоловіків у віці 80-89 років спостерігалася дещо більша поширеність, ніж у жінок, що зумовлено доклінічними та продромальними стадіями, тоді як відмінностей у поширеності деменції при хворобі Альцгеймера між статями не спостерігалося.
Рівень освіти корелював з поширеністю ADNC, особливо у старшому віці. Найнижча поширеність спостерігалася в осіб із вищою освітою, найвища — в осіб із початковою освітою, а середня школа — на середньому рівні.
Наявність алелю APOE ε4 була тісно пов'язана з позитивним результатом тесту на ADNC залежно від дози. Поширеність збільшувалася з 27,1% у неносіїв до 46,4% у осіб з одним алелем ε4 і до 64,6% у осіб із двома алелями ε4.
Зниження функції нирок було пов'язане з вищими концентраціями pTau217, особливо при розрахунковій швидкості клубочкової фільтрації (eGFR) нижче приблизно 51 мл/хв/1,73 м². Після коригування з урахуванням демографічних та клінічних факторів, що повідомляються самими пацієнтами супутні захворювання, такі як серцево-судинні захворювання, діабет, рак та хронічна обструктивна хвороба легень, не були значно пов'язані з позитивним результатом тесту на ADNC.
Клінічні наслідки та висновки на рівні популяції
Згідно з поточними критеріями відбору, приблизно 10 відсотків учасників когорти HUNT4 70+ та близько 11 відсотків населення віком 70 років і старше можуть претендувати на лікування, що модифікує перебіг амілоїдозу. Аналіз прогностичної цінності показав, що позитивна прогностична цінність збільшується з віком, тоді як негативна прогностична цінність знижується, відбиваючи вплив поширеності захворювання.
Загалом отримані результати демонструють виражене вікове збільшення передбачуваної поширеності нейропатологічних змін при хворобі Альцгеймера, зі значними відмінностями залежно від когнітивного статусу, генетичного ризику, рівня освіти та функції нирок. Оскільки класифікація ґрунтувалася на сурогатному маркері в крові, а не прямому нейропатологічному підтвердженні, результати слід інтерпретувати на рівні популяції, а не як індивідуальні діагнози.