Газоаналізатори (детектори газів) - це вимірювальні прилади, призначені для контролю та аналізу складу різноманітних газових сумішей з метою забезпечення технологічного процесу, запобігання аварійним або вибухонебезпечним ситуаціям, а також для запобігання отруєння.
Газоаналізатори застосовуються в різних сферах, наприклад:
Газоаналізатори побутового призначення використовують для аналізу складу повітря в житлових, виробничих приміщеннях, офісах, у місцях великого скупчення людей з метою контролю роботи систем вентиляції та виявлення вибухонебезпечних і токсичних компонентів у повітрі.
Детектори витоку газу, залежно від поставлених завдань, поділяють на
Індикатори призначені для відображення факту присутності певного компонента в газовій суміші. До індикаторів можна віднести також і детектори витоку газу, які допомагають виявити місце витоку, наприклад фреону з трубопроводу.
Газові сигналізатори вже мають налаштовані порогові концентрації досліджуваних компонентів, у разі досягнення яких можуть спрацьовувати механізми сигналізації, увімкнення витяжки, вентиляції тощо.
Газоаналізатори застосовують для точного компонентного аналізу газової суміші.
Принципи роботи датчиків газу залежать від типу датчика і використовуваних технологій. Кілька основних принципів:
Хеморезисторний принцип: Датчики, що працюють за цим принципом, засновані на зміні опору напівпровідникового матеріалу під впливом газу. Під час взаємодії газу з матеріалом відбуваються хімічні реакції, що призводить до зміни його провідності.
Вимірювання концентрації газу: Наприклад, датчик чадного газу вимірює концентрацію чадного газу в повітрі. Він складається зі спеціального елемента, який реагує на присутність чадного газу і створює електричний сигнал.
Зміна властивостей елементів: Деякі датчики газу засновані на здатності певних елементів електричного сигналу змінювати свої властивості при взаємодії з певними газами.
Важливо розуміти, що кожен тип датчика має свої унікальні характеристики і застосування в різних галузях.
Принцип їхньої роботи ґрунтується на аналізі поглинання в інфрачервоній ділянці спектра на довжинах хвиль близько 1-15 мкм. Це молекулярні спектри, які, як відомо, є дуже специфічними, тобто однозначно залежать від складу досліджуваної речовини. Завдяки цій властивості, інфрачервоні датчики мають високий рівень селективності та широкий діапазон досліджуваних концентрацій - від 10-3 до 100%. У дисперсійних інфрачервоних датчиках робоча довжина хвилі близька до монохроматичної, завдяки використанню монохроматорів різного типу. У недисперсійних (NDIR - non dispersion infrared) використовують немонохроматичне джерело з широким спектром ІЧ-випромінювання, це може бути світлодіод, лазер або навіть нагріта спіраль. При цьому за допомогою світлофільтрів виділяють певний частотний діапазон. Для підвищення точності вимірювань може використовуватися також спеціальний селективний приймач. Якщо досліджувана суміш газів містить шуканий компонент, то він поглинатиме певну частину випромінювання і сигнал змінюватиметься пропорційно до концентрації. Найчастіше за допомогою недисперсійних інфрачервоних датчиків вимірюють концентрацію СО2, аміаку, метану, чадного газу тощо.