Сови, як повідомляється, можуть бути більш імпульсивними, ніж жайворонки
Стаття
У нещодавньому дослідженні, опублікованому в журналі Nature Mental Health, дослідники зі Сполучених Штатів вивчили та порівняли генетичні зв'язки та причинно-наслідкові зв'язки між вживанням канабісу, розладами вживання канабісу (CanUD) та широким спектром психічних розладів.
У Сполучених Штатах понад 52 мільйони людей у віці 12 років і старше повідомили про вживання канабісу протягом року, а близько 16 мільйонів відповідали критеріям CanUD. У зв'язку зі зростаючою легалізацією та підвищенням ефективності продуктів з канабісу розуміння його впливу на психічне здоров'я є актуальним.
CanUD часто виникає при таких станах, як великий депресивний розлад (MDD), шизофренія (SCD), біполярний розлад (BPD) та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
Незважаючи на зростаюче вживання, напрямок зв'язку залишається незрозумілим – чи призводить вживання канабісу до психічних захворювань чи навпаки? Необхідні подальші дослідження, щоб розрізнити генетичні механізми, які визначають вживання канабісу, і психіатричний ризик.
Дослідники використовували зведену статистику дослідження геномних асоціацій (GWAS), щоб вивчити генетичні зв'язки між вживанням канабісу протягом усього життя та CanUD у зв'язку з різними психіатричними та особистісними рисами. Проаналізовані психіатричні розлади включали SCZ, MDD, BPD, ПТСР, нервову анорексію (АН), тривожність та синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ). Особистісні риси включали нейротизм, екстравертність, доброзичливість, сумлінність і відкритість.
Генетичний кореляційний аналіз проводився на глобальному рівні з використанням регресійної оцінки нерівноваги зчеплення та на місцевому рівні з використанням структури Local Variant Association Analysis (LAVA) для виявлення регіональних збігів між ознаками.
Менделівська рандомізація була використана з методом Lthe inkage Disequilibrium Adjusted Polygenic (MRlap) для висновку про причинно-наслідковий зв'язок з урахуванням упереджень, таких як перекриття вибірки та слабкі інструменти. Менделівська рандомізація з двома вибірками була використана для аналізу, що включав вибірки, що не перекриваються.
Колокалізація була оцінена за допомогою алгоритму HyPrColocalization (HyPrColoc), щоб визначити, чи вносять загальні варіанти свій внесок у множинність ознак. Моделювання структурних рівнянь геному (genomic-SEM) виявило приховані генетичні структури за ознаками.
Дослідники також зробили поправку на соціально-економічний статус, беручи до уваги рівень освіти та дохід домогосподарства, щоб виключити можливі змішані ефекти в генетичних асоціаціях.
Крім того, генетичні кореляції між представниками різних рас були оцінені з використанням даних африканського походження для CanUD, хоча психіатричні та особистісні риси були засновані на європейських наборах даних про походження.
Глобальний генетичний кореляційний аналіз показав сильні позитивні генетичні кореляції між CanUD та майже всіма психічними розладами, крім АН. Найсильніша кореляція була між CanUD та СДУГ (генетична кореляція = 0,612), за якою слідує MDD (0,448).
Вживання канабісу показало більш значущу кореляцію з відкритістю та сумлінністю, але слабшу асоціацію з більшістю психічних розладів порівняно з CanUD.
Місцевий генетичний кореляційний аналіз виявив 20 значущих геномних ділянок, спільних для CanUD та психіатричних розладів, особливо СДУГ, великого депресивного розладу, посттравматичного стресового розладу, шизофренії та біполярного розладу.
Лише два регіони показали збіг у вживанні канабісу, обидва за участю SCZ. Між CanUD та SCZ було виявлено помітний спільний генетичний локус (GULOP*rs11783093), варіанти в сильному нерівноважному зчепленні з тим, що регулює ген CHRNA2.
Хоча GULOP є псевдогеном, його функціональне значення, ймовірно, полягає в гені CHRNA2, який кодує субодиницю нікотинового альфа-2 холінергічного рецептора і раніше був пов'язаний з поведінкою, пов'язаною з вживанням психоактивних речовин.
Менделівський рандомізований аналіз продемонстрував двонаправлені причинно-наслідкові зв'язки між CanUD та психічними розладами. Найбільш значний причинно-наслідковий вплив CanUD був на СКЗ (розмір ефекту = 0,688), за яким слідували СДУГ, БЛД та ПТСР (виміряно за допомогою контрольного списку ПТСР – всього).
У зворотному аналізі MDD показав найбільший причинно-наслідковий вплив на CanUD. На противагу цьому, лише вживання канабісу показало набагато менший причинно-наслідковий зв'язок. Це вказує на підвищений ризик розвитку СДУГ.
Однак ряд психічних розладів, таких як великий депресивний розлад, прикордонний розлад особистості, шизофренія та синдром дефіциту уваги та гіперактивності, підвищують ймовірність вживання канабісу.
Геномний СЕМ виявив три приховані генетичні фактори. Одна з них згрупувала посттравматичний стресовий розлад, тривожність та РДД; до другого належали АН, СКЗ і БПР; і третя група – CanUD і СДУГ.
Використання канабісу показало генетичні зв'язки як з другим, так і з третім фактором, що свідчить про те, що він має деякі з однакових генетичних впливів. Ці результати були послідовними, навіть після врахування рівня освіти та доходу домогосподарств, що вказує на те, що спостережувані генетичні зв'язки не були обумовлені виключно соціально-економічним походженням.
Однак важливо зазначити, що коли рівень освіти використовувався як коригування, деякі генетичні кореляції з вживанням канабісу (наприклад, підтипи СДУГ та ПТСР), які раніше були незначущими, стали статистично значущими.
Аналогічні генетичні патерни спостерігалися і в осіб африканського походження по CanUD. Однак необхідні подальші аналізи в неєвропейських популяціях через обмеженість даних GWAS для більшості психіатричних ознак у цих групах.
Причинно-наслідкового зв'язку між ознаками вживання канабісу та нервовою анорексією (АН) не виявлено, незважаючи на помірну генетичну кореляцію, що спостерігається між вживанням канабісу та АН.
Це дослідження показує, що CanUD генетично та причинно пов'язаний з кількома психічними розладами, сильніше, ніж епізодичне вживання канабісу протягом усього життя. CanUD має генетичний зв'язок із SCZ, MDD, BPD, ADHD та посттравматичним стресовим розладом, причому ризик йде в обох напрямках.
На противагу цьому, вживання канабісу без розладу демонструє слабші та обмеженіші асоціації. Ці результати підкреслюють, що люди, які генетично схильні до CanUD, також можуть мати вищий ризик психічних захворювань.
Примітно, що дослідники не знайшли доказів того, що генетична схильність до вживання канабісу або CanUD забезпечує будь-яку захисну або терапевтичну користь при психічних розладах. Це кидає виклик поширеним уявленням, особливо в контексті, коли канабіс рекламується як засіб для лікування психічних розладів, таких як посттравматичний стресовий розлад.
У міру того, як канабіс стає все більш популярним і легалізованим, ініціативи громадської охорони здоров'я повинні вирішувати ці ризики, зосереджуючись на профілактиці та ранньому втручанні у зв'язку з залежністю від канабісу.
Автори дослідження також відзначають ряд обмежень, включаючи відсутність гендерних даних, недостатню потужність даних GWAS для нервової анорексії та обмежену доступність неєвропейських наборів даних для більшості психіатричних ознак.
Вони попереджають, що поспішна легалізація канабісу для медичного або рекреаційного використання повинна супроводжуватися усвідомленням його потенційних психіатричних наслідків, особливо для вразливих груп населення.
