Діабетична нефропатія характеризується серйозними біохімічними відхиленнями

Передумови та цілі

Хронічний цукровий діабет характеризується гіперглікемією та метаболічними порушеннями, що підвищує ризик ускладнень, таких як нефропатія. Метою даного дослідження було оцінити ключові біохімічні параметри у учасників з діабетичною нефропатією (ДН), контрольною групою з діабетом (КД), контрольною групою з нефропатією (КН) та групою здорових людей.

Методи

Було проведено проспективне дослідження типу «випадок-контроль» за участю 200 осіб, розділених на чотири групи: DNp, NC, DC та здорові контрольні особи. Біохімічні параметри, включаючи глюкозу, глікований гемоглобін, продукти обміну речовин, білки, ферменти, електроліти та ліпіди аналізувалися за допомогою аналізатора хімічних речовин Advia 1800 (Siemens, Німеччина) зі стандартними наборами реагентів.

Результати

Серед чотирьох досліджених груп група DNp продемонструвала підвищений рівень глюкози натще (178,75 ± 61 мг/дл), глікованого гемоглобіну (8,13 ± 1,7%), креатиніну (5,67 ± 1,8 мг/дл) та азоту сечовини крові (72,2 поганий глікемічний контроль та порушення функції нирок. На відміну від цього, група DC показала підвищений рівень глюкози у крові (280±3,1 мг/дл). У групі NC спостерігалося підвищення маркерів запалення (С-реактивний білок, 6,35±6,3 мг/л; лактатдегідрогеназу, 1216,43±634 Од/л). Порівняно з іншими групами, у групі DC спостерігалося поліпшення ліпідного профілю, включаючи підвищення рівня тригліцеридів (230,67 ± 59 мг/дл), ліпопротеїнів дуже низької щільності (48,5 ± 16,5 мг/дл), ліпопротеїнів низької щільності (107,119 ± 19 мг/дл). Для аналізу відмінностей між групами використовувався однофакторний дисперсійний аналіз із наступним t-критерієм при P < 0,05.

Висновки

Дане дослідження показало, що у пацієнтів із ДНп спостерігалися найбільш виражені біохімічні порушення порівняно з ДК та ГК. У пацієнтів з ДНп відзначалися значно підвищені глікемічні індекси та суттєво порушена функція нирок. Запальні та ферментативні маркери відрізнялися в різних групах: рівень С-реактивного білка (СРБ) був підвищений у пацієнтів із ДНп та ГК, а рівень ЛДГ – найвищий у ДК. Ліпідний профіль демонстрував різні закономірності між групами: у пацієнтів із ДК спостерігалася виражена дисліпідемія з найвищими рівнями ліпідів, тоді як у пацієнтів із ДНп – найнижчі концентрації.

Джерело: Видавництво «Ся і Хе»