Вчені визначили оптимальну область мозку для лікування есенціального тремору
Стаття
Чи можуть ваші гени впливати на реакцію організму на вакцину від коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19)? Хоча запалення серця після вакцинації зустрічається рідко, вчені виявили певні генетичні варіанти, які можуть збільшити ризик.
Нещодавнє дослідження групи шведських вчених, опубліковане в журналі NPJ Vaccines, проливає світло на те, чому у деяких людей розвивається міокардит або перикардит після отримання вакцин проти COVID-19 на основі матричної рибонуклеїнової кислоти (мРНК).
Щеплення від COVID-19
З моменту глобального розгортання вакцин проти COVID-19 було введено мільярди доз для контролю пандемії. Хоча більшість побічних ефектів незначні, невелика кількість людей, особливо молодих чоловіків, відчували запалення серця, особливо міокардит або перикардит, незабаром після отримання мРНК-вакцини. Ці стани включають запалення серцевого м'яза або навколишньої сумки, яке зазвичай проявляється протягом тижня після прийому другої дози.
Поточні дослідження показують, що ці рідкісні реакції можуть бути пов'язані з тим, як імунна система реагує на вакцину, особливо на шиповидний білок вірусу. Однак точні біологічні механізми залишаються нез'ясованими. Такі фактори, як вік, статеві гормони та вже існуючі імунні захворювання, були запропоновані як фактори, але чітке генетичне пояснення не було підтверджено.
Про дослідження
Це дослідження було проведено з використанням даних когорти SWEDEGENE-COVID19-MYOPERIC – групи з 66 осіб у Швеції, у яких після вакцинації проти COVID-19 розвинувся міокардит, перикардит або периміокардит. Учасники були віком від 18 років, і їхні діагнози були підтверджені медичними працівниками на основі клінічних записів та кардіовізуалізації.
Включаються лише випадки, які оцінюються як такі, що однозначно або можливо пов'язані з вакцинацією. Кожен випадок був ретельно оцінений за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я, з акцентом на часі, симптомах і можливих альтернативних поясненнях.
Контрольна група з майже 5000 осіб зі Шведського реєстру близнюків також була включена. Усі учасники надали зразки крові або слини та дані про історію хвороби, спосіб життя та прийом ліків. Близько 41% пацієнтів повністю одужали протягом трьох місяців, тоді як у інших спостерігалося тривале або неповне відновлення. Обидві групи пройшли генетичне тестування з використанням високопродуктивних масивів дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) із суворими кроками контролю якості для перевірки відсутньої інформації, рідкісних варіантів та популяційних відмінностей.
Автори зазначають, що оскільки ці умови зустрічаються дуже рідко, розмір вибірки був невеликим, що може обмежити статистичну валідність та узагальнюваність результатів.
Дослідники провели дослідження асоціацій по всьому геному, використовуючи спеціалізоване програмне забезпечення, щоб знайти відмінності в ДНК, які можуть бути пов'язані із запаленням серця після вакцинації. Аналіз був зосереджений на виявленні однонуклеотидних поліморфізмів (SNP) або незначних змін у ДНК, які частіше зустрічалися у пацієнтів, ніж у контрольній групі.
Кожен випадок також проходив комплексне медичне обстеження. Пацієнти проходили різні стандартні кардіологічні тести, такі як електрокардіографія, ехокардіографія та магнітно-резонансна томографія серця (МРТ). Були проведені лабораторні дослідження для перевірки наявності маркерів запалення і пошкодження серця. Історії хвороб також були проаналізовані, щоб зрозуміти інші стани здоров'я та ліки, які могли сприяти їхнім реакціям.
Мета дослідження полягала в тому, щоб визначити, чи можуть якісь генетичні варіанти бути пов'язані з цими рідкісними, але серйозними реакціями. Це може призвести до персоналізованих стратегій вакцинації та кращого розуміння імунної відповіді на мРНК-вакцини.
Ключові висновки
Дослідження показало, що певні генетичні варіації можуть збільшити ризик розвитку запалення серця після отримання мРНК-вакцини проти COVID-19. У пацієнтів, у яких розвинувся перикардит або периміокардит, три генетичні варіанти, розташовані поруч з геном SCAF11, були тісно пов'язані з цим станом. Ці варіанти, ідентифіковані як rs536572545, rs146289966 і rs142297026, були набагато частіше у постраждалих осіб порівняно із загальною популяцією.
Ген SCAF11 бере участь у піроптозі, формі загибелі клітин, яка викликає важке запалення. Цей зв'язок свідчить про те, що люди з певними версіями цього гена можуть відчувати надмірну запальну реакцію на вакцину. Ці результати були особливо виражені у людей, яким вводили вакцини Comirnaty або Spikevax, які є мРНК-вакцинами. При розгляді окремих вакцин, крім Spikevax, для міокардиту не було виявлено значущих генетичних асоціацій, а для гена SCAF11 не спостерігалося значущості при стратифікації однією вакциною.
Для міокардиту інший варіант — rs570375365 у гені LRRC4C — був значно пов'язаний з випадками, що виникли після вакцинації Spikevax. Відомо, що цей ген відіграє важливу роль в імунній сигналізації та пов'язаний як з роботою серця, так і з роботою мозку. У попередніх дослідженнях варіанти LRRC4C також були пов'язані зі сприйнятливістю до COVID-19 і важкими наслідками захворювання.
Незважаючи на схожі клінічні характеристики, ці генетичні знахідки вказують на різні біологічні шляхи, що лежать в основі міокардиту та перикардиту. Автори дослідження попереджають, що оцінки співвідношення шансів (OR) для цих рідкісних генетичних варіантів слід інтерпретувати обережно, оскільки статистична невизначеність більша, коли відмінностей між контрольними групами мало або зовсім немає. Однак невеликий розмір вибірки і використання наявної клінічної інформації, а не стандартизованих діагностичних критеріїв, що використовуються в усьому світі, накладали деякі обмеження на узагальнені висновки. Крім того, діагнози встановлювалися на основі клінічних результатів та результатів візуалізації, а не на систематичному застосуванні міжнародних критеріїв, таких як критерії Американського коледжу кардіології (ACC), Європейського товариства кардіологів (ESC) або Брайтонської співпраці, що може вплинути на порівнянність з іншими дослідженнями. Довести прямий причинно-наслідковий зв'язок між вакциною та цими станами залишається складним завданням.
Висновки
Загалом результати виявили потенційний генетичний зв'язок із рідкісними випадками міокардиту та перикардиту після вакцинації мРНК COVID-19. Виокремлюючи конкретні гени та запальні шляхи, дослідження дало нові підказки для вивчення того, чому лише у певних людей після вакцинації розвиваються серйозні побічні ефекти.
Хоча для підтвердження цих висновків у більших групах необхідні додаткові дослідження, дослідження знаменує собою важливий крок у розумінні індивідуальних реакцій на вакцинацію та підвищенні довіри громадськості до програм імунізації.
