Вчені визначили оптимальну область мозку для лікування есенціального тремору
Стаття
Хвороба Альцгеймера (ХА) діагностується нейропатологічно за наявністю бляшок бета-амілоїду (Aβ) і нейрофібрилярних клубків тау. Бляшки Aβ накопичуються за 10-30 років до початку деменції та сприяють поширенню патології тау по всьому мозку. Хоча точний механізм, що пов'язує поширення Aβ і тау, незрозумілий, він, імовірно, включає підвищене фосфорилювання тау. Патологія тау поширюється стереотипним чином, потенційно за чотирма різними траєкторіями, кожна з яких пов'язана з різними клінічними наслідками.
Сучасні методи діагностики хвороби Альцгеймера
Сучасні методи діагностики ХА включають візуалізацію та біомаркери спинномозкової рідини (СМР). Сканування ПЕТ Aβ і рівні Aβ у СМР використовуються для виявлення бляшок Aβ, а сканування ПЕТ тау, особливо з міткою флортауципір, для виявлення клубків тау. Що стосується біомаркерів СМР, рівні Aβ42 і фосфорильованого тау (p-tau) мають вирішальне значення для діагностики БА, при цьому p-tau217 показує сильну кореляцію з клубками тау та бляшками Aβ.
Маркери нейродегенерації, такі як об'єм гіпокампа, отриманий під час МРТ-сканування, та маркери СМР, такі як загальний тау (t-tau) і світло нейрофіламентів (NfL), дають уявлення про прогресування захворювання. NfL, зокрема, відображає поточну нейродегенерацію і корелює з тяжкістю захворювання. Хоча ці біомаркери допомагають спрямовувати діагностику та прогнозування, їхнє використання здебільшого залишається в спеціалізованих установах, а біомаркери на основі крові для хвороби Альцгеймера стають потенційними факторами, що змінюють правила гри для більш доступної та економічно ефективної діагностики як у клінічній практиці, так і в дослідженнях.
Поява біомаркерів на основі крові
Біомаркери на основі крові (BBM) стають цінними інструментами для діагностики та моніторингу хвороби Альцгеймера і пов'язаних з нею розладів. Співвідношення Aβ42/Aβ40 у плазмі корелюють із бляшками Aβ у мозку, хоча ефективність аналізу значно різниться. Аналізи на основі мас-спектрометрії демонструють вищу точність порівняно з імуноаналізами, які працюють менш надійно. Включення генотипу APOE в моделі прогнозування підвищує точність приблизно на 10 відсотків.
Високочутливі плазмові аналізи на ізоформи p-tau, такі як p-tau181, p-tau217 і p-tau231, надійно виявляють патологію AD. Серед них p-tau217 показує найсильнішу кореляцію між рівнями в плазмі та спинномозковій рідині й найкращу діагностичну ефективність. Плазмовий p-tau231 видається чутливим до раннього накопичення бляшок Aβ, в той час як p-tau181 та p-tau217 пов'язані як з бляшками Aβ, так і з клубками тау, причому p-tau217 показує сильніші асоціації.
NfL відображає активну нейродегенерацію при нейродегенеративних захворюваннях, включаючи хворобу Альцгеймера, хоча його розмір ефекту менший у плазмі, ніж у спинномозковій рідині. Рівні гліального фібрилярного кислого білка (GFAP), що вказують на реактивні астроцити, збільшуються за ранньої патології Aβ і можуть пророкувати зниження когнітивних здібностей і перехід у деменцію за хвороби Альцгеймера. GFAP також підвищується при інших нейродегенеративних захворюваннях, що підкреслює його широку корисність.
Біомаркери на основі крові для раннього виявлення хвороби Альцгеймера
BBM довели свою ефективність у виявленні патології, пов'язаної з ХА, навіть у людей без когнітивних порушень та у людей із суб'єктивним зниженням когнітивних здібностей. Високопродуктивні аналізи плазми на p-tau181, p-tau217, p-tau231, Aβ42/Aβ40 і GFAP можуть виявляти ранні зміни мозку при БА, при цьому p-tau231 і Aβ42/Aβ40 особливо підходять для виявлення найбільш ранніх стадій амілоїдної патології.
Об'єднання плазмового p-tau і Aβ42/Aβ40 підвищує точність діагностики на цих ранніх стадіях, де аналізи Aβ42/Aβ40 можуть відігравати помітнішу роль, ніж при пізньому прогресуванні захворювання. Хоча в даний час існує обмежений клінічний попит на діагностику AD у когнітивно нормальних людей, це може змінитися з потенційним схваленням антиамілоїдної терапії (наприклад, леканемаб, донанемаб) в найближчі роки. BBM також можуть бути корисними для людей із суб'єктивним когнітивним зниженням, чиї результати когнітивних тестів є нормальними, але в яких спостерігається поступове когнітивне погіршення, аналогічно до їхнього використання у пацієнтів із легкими когнітивними порушеннями.
Проблеми та майбутні напрями в діагностиці хвороби Альцгеймера
Більшість пацієнтів із когнітивними симптомами лікуються в первинній медичній допомозі, де точна діагностика AD ускладнена через відсутність доступних і економічно ефективних діагностичних інструментів. Нині від 50 до 70 відсотків пацієнтів із когнітивними порушеннями залишаються нерозпізнаними або неправильно діагностуються, особливо на ранніх стадіях, таких як суб'єктивне когнітивне зниження (SCD) або легке когнітивне порушення (MCI). Це призводить до недостатньої діагностичної ясності, неоптимальних стратегій лікування і непотрібних досліджень.
AD BBM обіцяють поліпшити діагностичні та прогностичні можливості в первинній медичній допомозі, оскільки візуалізація спинномозкової рідини і ПЕТ недоцільна в цій обстановці. Поточні перспективні дослідження спрямовані на перевірку використання AD BBM шляхом оцінки їхнього впливу на діагностику, лікування та прогнозування деменції AD в осіб без деменції. Схвалення регулювальних органів і широке впровадження BBM у первинній медичній допомозі залежать від таких досліджень. Після перевірки освітні ресурси матимуть важливе значення для керівництва лікарями первинної медичної допомоги в належному використанні, інтерпретації та застосуванні результатів BBM, розроблених спільно з експертами з деменції та представниками пацієнтів.
Майбутнє лікування та діагностики хвороби Альцгеймера
Ландшафт управління AD зазнає перетворювального зсуву. AD дедалі частіше розглядають як хронічне захворювання з досягненнями в ранній діагностиці, лікуванні, що модифікує хворобу, стратегіях зниження ризику та поліпшеній координації догляду. Діагностичні інструменти значно еволюціонували, починаючи з тестів спинномозкової рідини та ПЕТ-візуалізації, і тепер включають надійні плазмові біомаркери, такі як p-tau217 та співвідношення Aβ42/Aβ40, що добре корелюють зі встановленими маркерами патології AD... =
