Набір застосовують для визначення концентрації альбуміну у сироватці крові людини в клініко-діагностичних та біохімічних лабораторіях, науково-дослідницькій практиці. Набір розрахований на 250 макро-, 500 напівмікро-, чи 1000 мікровизначень альбуміну (з урахуванням холостих та калібрувальних проб).
- Діапазон визначаємих концентрацій - від 5 г/л до 60 г/л.
- Коефіцієнт варіації визначення - не більше 3 %.
- Чутливість 7 на 0,001 од. оптичної щільності – не більше 0,04 г/л (625 нм).
- Зберігання набору - при температурі від плюс 2 °С до плюс 16 °С.
- Гарантійний термін придатності набору - 24 місяця від дня виготовлення.
- Набір призначений для застосування in vitro тільки кваліфікованим лабораторним персоналом.
ПРИНЦИП МЕТОДУ
Альбумін утворює у слабокислому середовищі з індикатором бромкрезоловим зеленим в присутності детергенту забарвлену сполуку, інтенсивність забарвлення якої пропорційна концентрації альбуміну у сироватці крові.
СКЛАД НАБОРУ
-
Реагент на альбумін: - 1 флакон з (50 ± 5) мл; - бромкрезоловий зелений - (2,8 ± 0,2) г/л, - детергент ОС-20 - (15 ± 1) г/л, - ацетатний буфер рН (4,2 ± 0,2) - (300 ± 10) ммоль/л
-
Ліофілізований альбумін для приготування 2 мл калібрувального розчину (50 ± 2) г/л або 2 мл готового розчину альбуміну (50 ± 2) г/л - 1 флакон.
ЗРАЗОК
Сироватка. Альбумін у зразках стабільний протягом до 3 діб при температурі від плюс 2°С до плюс 8°С.
ОБЛАДНАННЯ
-
Фотометричне обладнання, що забезпечує вимір оптичної щільності розчинів при довжині хвилі 625 (620-640) нм у діапазоні (0 - 1) од. опт. щільності та довжині оптичного шляху 10 мм (Можливо використання автоматичного аналізатора. Інструкція для автоматичного аналізатора висилається за замовленням споживача).
-
Колба мірна місткістю 1000 мл, пробірки місткістю 20 мл (згідно з чинними нормативними документами).
-
Піпетки місткістю 0,1 та 5 мл (ДСТУ EN ISO 835:2018).
ПРИГОТУВАННЯ РОБОЧИХ РОЗЧИНІВ
-
Робочий розчин індикатора. Вміст флакону з реагентом на альбумін перенести у мірну колбу місткістю 1000 мл та довести до мітки дистильованою водою. Реактив стабільний при температурі від 0 °С до плюс 8 °С не менше 1 року.
-
Калібрувальний розчин альбуміну (50 ± 2) г/л. Якщо флакон містить ліофілізований альбумін, то в нього вносять, обережно витягнувши кришку, точно 1,9 мл фізіологічного розчину. Флакон закривають кришкою і, не допускаючи утворення піни, легкими обертальними рухами руки перемішують його вміст до повного розчинення. Флакон не збовтувати. Зберігати при температурі від плюс 2 °С до плюс 8 °С. Розчин містить (50 ± 2) г/л альбуміну.
Якщо у флаконі розчин, то він готовий до використання. Придатний для роботи до закінчення терміну, зазначеного на упаковці, за умови зберігання при температурі від плюс 2°С до плюс 8°С.
РЕФЕРЕНТНІ МЕЖІ
- Немовлята, от 2 до 4 діб - 28 - 44 г/л.
- Діти, от 4 діб до 14 років - 38 -54 г/л.
- Дорослі - 32-48 г/л.
- Старше 60 років - 32-46 г/л.
Дані величини орієнтовні, відповідно до правил GLP (Належної Лабораторної Практики) рекомендується визначення власних нормальних величин в кожній лабораторії, характерних для обстежуваного контингенту.
ДІАГНОСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Альбумін – білок, присутній у великих кількостях в плазмі. Альбумін має три основні функції: сприяє підтримці колоїдного онкотичного тиску в плазмі; діє як неспецифічний транспортний агент для багатьох неполярних компонентів; є джерелом ендогенних амінокислот. Гіперальбумінемія не має великої діагностичної значущості, за винятком зневоднення.
Гіпоальбумінемія може виникати внаслідок наступних патологічних процесів:
-порушення білково - синтетичної функції печінки;
-порушення процесу всмоктування амінокислот в кишечнику при ентеритах,
ентероколітах, панкреатиті, синдромі малабсорбції або недоїданні;
-підвищений катаболізм як результат запалення або пошкодження тканин;
-змінений розподіл між внутрішньосудинним і позасудинним простором через
підвищену проникність капілярів, набряків або асцитів;
-підвищена втрата при захворюваннях нирок (нефротичний синдром, цукровий
діабет, хронічний гломерулонефрит, системний червоний вовчак), захворюваннях
шлунково-кишкового тракту (виразковий коліт, хвороба Крону) або пошкодженнях
шкіри (ексфоліативний дерматит, обширні опіки);
-вроджена відсутність альбуміну або анальбумінемія.
Клінічний діагноз повинен встановлюватися на основі інтеграції клінічних і лабораторних даних.