Препарат є сироваткою крові коня, гіперімунізованого вбитими прогріванням при температурі 100 C холерними вібріонами серовара Інаба в R-формі.
Сироватка адсорбована вбитими формаліном 0,5% або прогріванням при 100 0C холерними вібріонами сероварів Огава та Інаб в S-формі.
Консервант - хінозол 0,05%.
Препарат використовується для ідентифікації V. сholerae R-формі.
Титр сироватки у реакції аглютинації у пробірці – не менше 1:800.
Ампули по 1 мл, 10 ампул у картонній коробці.
Термін придатності – 5 років.
Холера — гостра антропонозна інфекційна хвороба
Холера (cholera) – гостра антропонозна інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі збудника, для якої типова масивна діарея зі швидким розвитком зневоднення. У зв'язку з можливістю поширення відноситься до карантинних, небезпечних для людини хвороб. Сприйнятливість до холери загальна. Найбільш схильні до захворювання люди зі зниженою кислотністю шлункового соку (хронічний гастрит, перніціозна анемія, глистні інвазії, алкоголізм).
Вхідними воротами інфекції є травний тракт. Захворювання розвивається лише тоді, коли збудники долають шлунковий бар'єр (зазвичай це спостерігається у періоді базальної секреції, коли pH шлункового вмісту близький до 7), досягають тонкої кишки, де починають інтенсивно розмножуватися та виділяти екзотоксин. Ентеротоксин чи холероген визначає виникнення основних проявів холери. Холерний синдром пов'язаний з наявністю цього вібріону двох речовин: білкового ентеротоксину — холерогену (екзотоксину) і нейрамінідази. Холероген зв'язується із специфічним рецептором ентероцитів – гангліозидом. Під дією нейрамінідази з гангліозидів утворюється специфічний рецептор. Комплекс холерогенспецифічного рецептора активує аденілатциклазу, яка ініціює синтез цАМФ.
Аденозинтрифосфат регулює за допомогою іонного насоса секрецію води та електролітів із клітини у просвіт кишечника. В результаті слизова оболонка тонкої кишки починає секретувати величезну кількість ізотонічної рідини, яка не встигає всмоктуватись у товстій кишці, – розвивається ізотонічна діарея. З 1 л випорожнень організм втрачає 5 г хлориду натрію, 4 г гідрокарбонату натрію, 1 г хлориду калію. Приєднання блювання збільшує обсяг рідини, що втрачається.
В результаті зменшується об'єм плазми, скорочується об'єм циркулюючої крові та вона згущується. Рідина перерозподіляється з інтерстиціального у внутрішньосудинний простір. Виникають гемодинамічні розлади, порушення мікроциркуляції, наслідком яких стають дегідратаційний шок та ГНН. Розвивається метаболічний ацидоз, який супроводжується судомами. Гіпокаліємія викликає аритмію, гіпотензію, зміни у міокарді та атонію кишечника.
Класифікація холери
За вираженістю клінічних проявів розрізняють стерту, легку, середню тяжкість, важку і дуже важку форми холери, що визначаються ступенем зневоднення.
**В.І. Покровський виділяє такі ступеня зневоднення: **
В даний час I ступінь зневоднення зустрічається у 50-60% хворих, II - у 20-25%, III - у 8-10%, IV - у 8-10% (табл. 17-10).
Діагностика холери
З сучасних методів індикації антигенів холерного вібріона найбільшого поширення набула РНГА, чутливість якої з антитільними еритроцитарними діагностикумами становить 105-101 'бактерій в 1 мл або 0,04 мкг/мл 0-антигену. При клінічно виражених формах холери, коли у випорожненнях хворих міститься величезна кількість вібріонів (10'-109 в 1 мл), пряме дослідження фільтратів прогрітих на водяній бані випорожнень в РНГА з антитільним діагностикумом дозволяє дати відповідь про наявність специфічного антигену вже через 2-3 ч. Блювотні маси хворих, випорожнення вібріононосіїв та контактних осіб, що містять меншу кількість вібріонів, доцільно дослідити після попереднього 6-годинного підрощування на 1% пептонній воді. При дослідженні випорожнень та блювотних мас виявилося, що лише у 52% випадків діагноз холери був підтверджений бактеріологічно у хворих, в анамнезі значної частини яких було вказівку на вживання антибіотиків у разі перших ознак захворювання. За допомогою РНГА захворювання на холеру вдалося додатково встановити ще у 21% хворих [Поляков І. І. та ін., 1973]. При дослідженні випорожнень, вмісту кишечника та жовчного міхура померлих від гострих кишкових захворювань, випорожнень здорових осіб та проб води зазвичай у практичних умовах спостерігали повний збіг результатів серологічного та бактеріологічного методів дослідження, що дозволяє вважати РНГА з антитільним еритроцитарним діагностикумом.
